Un accouchement chirurgical est également appelé césarienne. Au cours d’un accouchement chirurgical, le médecin pratique une incision dans le ventre de la femme pour faire sortir le bébé.
Parfois, la césarienne est programmée. Dans ce cas, vous savez déjà que vous allez accoucher par césarienne. Peut-être que votre bébé n’a pas la tête en bas ou que sa tête est trop large pour passer par votre bassin.
Mais il peut aussi y avoir des problèmes pendant l’accouchement qui représentent des risques pour votre santé et celle de votre bébé. Une césarienne est alors nécessaire.
Il peut arriver, dans de rares cas, qu’une urgence nécessite de pratiquer immédiatement une césarienne, par exemple si votre vie ou celle du bébé est en grand danger.
Lors d’une césarienne programmée, vous êtes admise à l’hôpital dans la matinée. Vous devez avoir jeûné (aucune nourriture ou boisson) pendant au moins 6 heures. Vous vous préparez à être opérée, par exemple en mettant une chemise d’hôpital, en retirant vos bijoux et en vous démaquillant.
L’anesthésiste vous fait une anesthésie péridurale. Il s’agit d’une injection dans le bas du dos. Vous pouvez recevoir l’injection en position assise ou couchée. Parfois, on peut vous poser un cathéter par le biais de la seringue. Cela permet de vous réinjecter un produit anesthésiant si nécessaire.
Pendant l'accouchement, votre partenaire ou une autre personne de votre choix peut vous accompagner. Le médecin fait une incision dans le ventre, juste au-dessus des poils pubiens. Vous ne ressentez pas la douleur, mais vous sentez qu’on vous opère.
Le médecin fait sortir le bébé. Le cordon ombilical est coupé. Un pédiatre accueille et examine le bébé. Puis le médecin recoud l'incision du ventre de la mère. L’opération peut durer jusqu’à une heure.
Si on vous fait une césarienne en urgence :
- on vous fait une anesthésie générale au lieu d’une anesthésie (locale) péridurale ;
- vous ne pouvez pas être accompagnée de votre partenaire ni d’une autre personne.
Оперативні пологи також називають кесаревим розтином. Під час оперативних пологів лікар робить розріз на животі жінки, щоб дістати дитину.
Іноді кесарів розтин проводять прогнозовано. У такому разі Ви вже знаєте, що Вам будуть робити кесарів розтин. Наприклад, через те, що дитина не лежить голівкою вниз або дитина занадто велика для тазу.
Але також можливо, що під час пологів можуть виникнути проблеми, які становитимуть ризик для Вас і дитини. Тоді необхідно робити кесарів розтин.
Невідкладна ситуація, коли потрібен негайний кесарів розтин, трапляється рідко. Наприклад, якщо Ваше життя або Ваша дитина знаходяться у великій небезпеці.
Якщо у Вас запланований кесарів розтин, Ви їдете в лікарню вранці. Перед операцією не можна їсти і пити щонайменше шість годин. Вас будуть готувати до операції. Наприклад, Ви переодягаєтеся в лікарняні халати, знімаєте прикраси та змиваєте макіяж.
Анестезіолог зробить Вам епідуральну анестезію (ЕПА) для знеболення. Це ін’єкція в нижню частину спини. Робити ін’єкцію можна в положенні сидячи або лежачи. Іноді поверх шприца вставляють невелику трубку. У такому разі Ви зможете отримати знеболювальне повторно.
Під час кесаревого розтину з Вами може залишатися Ваша партнерка/Ваш партнер або інша особа на Ваш вибір. Хірург робить розріз на животі безпосередньо над лінією лобкового волосся. Ви не відчуваєте болю, але відчуваєте, що Вам роблять операцію.
Лікар дістає дитину. Перерізається пуповина. Малюка приймає та оглядає педіатр. Потім розріз на животі матері зашивають. Вся процедура триває до години.
Якщо у Вас екстрений кесарів розтин,
- Ви отримуєте загальну анестезію замість (місцевої) епідуральної анестезії (ЕПА),
- Ваша партнерка/Ваш партнер або інша людини не можуть бути поруч.